Назад

Етапи боротьби за незалежність України у ХХ–ХХІ століттях

Проголошення незалежності 24 серпня 1991 року стало свідченням того, що українське державотворення не переривалося протягом усього ХХ століття.

Уперше незалежність було задекларовано ще 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради. Тоді ж Україна отримала всі атрибути державності – власні кордони, герб, військо, грошову систему, дипломатичні відносини. Вже через рік, 22 січня 1919-го, відбулося об’єднання УНР та ЗУНР, що стало прикладом консолідації українських земель.

Наступні десятиліття боротьба продовжувалася. У 1939 році була проголошена Карпатська Україна, а 30 червня 1941 року у Львові – Акт відновлення Української Держави. Попри репресії окупантів, саме тоді зародився потужний рух опору, у тому числі створення Української повстанської армії, яка ще багато років після війни боролася проти тоталітарного режиму.

У другій половині ХХ століття ідеї незалежності жили у творчості шістдесятників, дисидентів і правозахисників. Вони знайшли продовження у масових національно-демократичних рухах кінця 1980-х – початку 1990-х років. Кульмінацією цього процесу стало ухвалення Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року, а згодом – Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Його підтвердив Всеукраїнський референдум 1 грудня того ж року, коли понад 90 % громадян висловилися за незалежність.

Сьогодні, в умовах війни, Україна знову боронить свій суверенітет та свободу. Наша держава відстоює не лише власну незалежність, а й мир і безпеку всієї Європи. Незалежність України стала маяком свободи для світу, а незламність народу – запорукою її майбутнього. Далі буде...

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті

Назад